О ростовщичестве
Инок59
Я сидел, пытаясь мысли взвесить,
Как, в дремучее скатились мы язычество.
По канонам основных конфессий,
Самой подлою древнейшею профессией,
Люди называли ростовщичество.
* * *
Древняя пословица гласила,
Каков поп мол, ну таков приход.
Чтобы мы сейчас не голосили,
Все религии достаточная сила,
Чтоб взять с ходу нечисть в оборот.
Иерархи ж, лобызаясь с властью,
Алчностью,- *испачкали* кресты.
Осудить столь низменные страсти ,
Надо б им давно, но вот напасть то,
Все они адепты суеты.
Фарисейство вновь царит в России,
А иначе, как сие понять.
Правят банки, ныне они в силе,
Власть о *скрепах* тут заголосила,
Только ведь *коллектор*:- это тать.
Мытарям с наклонностью садистов,
Видимо не страшен Божий суд.
Сколько волк овцою не рядится,
Но расплата будет и случится,
И вперёд ногами понесут...
* * *
Можно говорить о возрождении,
Только ростовщичество, как рак.
Сколько не вопи...выздоровление,
Метастазы,- режут без сомнения,
По другому:- вылечить никак...
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
